Чорнобиль вчора і 30 років тому

«Україна - країна, яка подарувала світу Чорнобиль».

Це - одна із ключових асоціацій з нашою країною. Складова її іміджу на міжнародному рівні.

А тепер давайте розберемось.

Радянський союз - країна, яка подарувала світу Чорнобиль. Країна, для якої то стало останньою краплею. Раковою пухлиною. Фінальним вибухом. Апофеозом недолугості системи.

В СРСР було n-кількість атомних електростанцій. Розкиданих по різних республіках. Атомних електростанцій, які мали «баги». Недоліки в будові близько 10 ректорів через те, що..так дешевше. Велична, потужна та багата країна економила. Економила на безпеці. Економила на людях. Та проводила експерименти, до наслідків яких не була готова. Аби гнати по світовій трасі в перегонах, які вже було програно. Тільки визнати не могла. І, більше за все на світі, боялась бути осоромленою.

Це країна, якої вже нема на політичних картах світу. Її досвід досі вивчається й істориками, політологами, аналітиками та економістами. Але її нема. Більше не існує. Тому що вона допустила величезну помилку, яку не змогла, та й не хотіла виправити. Або навіть не усвідомила. Помилки нехтування людським життям заради..чого? Науки? Технологій? Розвитку? Та якби ж того. Заради картинки. Заради здаватися, а не бути - як псевдонаціональної ідеї.

Щоб там не казали прагматичні лідери думки, а я все ж глибоко переконана, що цінність людського життя - найвища. Тому що всі соціальні, політичні, економічні, навіть технологічні процеси відбуваються через людей, заради людей, та завдяки їм. Іноді у дуже викривлений спосіб, але все ж.

Чорнобиль не був причиною. Він був останньою краплею, приводом до кінця. Та він відобразив усі причини.

Насправді ж, Чорнобиль - це величезний урок. Помилка, ціною у сотні, тисячі, а може й мільйони життів. Ми не можемо її виправити. Не можемо зменшити страждання людей, не можемо повернути їх до життя, не можемо вилікувати усіх онкохворих, не можемо повернути стан екології на попередній рівень. Тому маємо зробити з неї найбільші висновки. Системні висновки. Стратегічні. Гуманні.

Мій висновок такий. Як би не розвивались технології, яким би не був рівень прогресу, скільки б космічних кораблів не полетіло з людьми на борту на інші планети, якого б рівня не досяг штучний інтелект - ми маємо берегти Людяність в собі. Берегти та виховувати. Тому що, де б ми не були, щоб не відбувалось - це все завжди й усюди стосується людського життя. Хоча іноді здається, що без людини природі було б ліпше...