Понеділок
На третьому поверсі за одними з дверей лунають сильні сварки. Кричить жінка. Басом їй відповідає чоловік. Сердито, але без крику. Дитячий голос намагається її заспокоїти. Але це не допомогає. У неї істерика. Скандал чути на поверх вище та нижче. Сусіди проходять повз, трохи затримуються, прислухаються. Чи не чути ударів. Наче, ні. Просто сльози та зойки, але без фізичного насильства. Але ж слова, сварки та істерики - це теж насильство. Не зрозуміло тільки, хто, кого, чим і чому. Хоча причина зараз у всіх, певно, одна.
Вівторок
Схоже, в нашому домі живуть багаті люди. На першому поверсі хтось розкидається валютою. Просто на сходах лежать пару захисних масок. Які зараз важко знайти в аптеках, а тут просто лежать собі на різних сходинках. Ніхто їх не чіпає, бо ж невідомо: чисті, чи вже використані. Так і долежали до ранку, поки прибиральниця їх не забрала. На сміття чи ні?
Середа
Вчора на сходах лежала валюта, сьогодні - на прольоті першого поверху пахне аромапаличккми, а на другому - запах травки. Кожен рятується, як уміє. Хтозна, може, така профілактика дієвіша за маски.
Четвер
Двоє сусідок зіштовхнулися в тісному просторі між двома вхідними у парадне дверима. Перелякані очі понад маскою однієї зустрілись зі здивованим поглядом другої. Без маски. Привітались, як зазвичай, тільки трохи поспіхом, відступили пару кроків одна від одної вбік, аби дати простору. Простору між людьми, якого зараз забагато.
П’ятниця
Цього дня вимкнулось світло на всіх поверхах. Або хтось забув його увімкнути після заходу сонця. Сусіди виходили цього вечора з квартир несміливо, неквапливо. Намагались не перетинатись одне з одним, швидко долати сходові прольоти. Темрява додає страху нове дихання. Та між рамами старих вікон на п’ятий поверх пробивається місячне сяйво, мов з небесного ліхтаря. Красиво. Містично.
Субота
На п’ятому поверсі живуть три жінки різного віку. Періодично вони допомагають одна одній, то запустити гостей через домофон, то пригледіти за собакою. А ще сміття одна одній виносять. Мають звичку лишати його на клітині між поверхами, й іноді надовго забувають. Зазвичай, одна з них не витримує, та виносить разом зі своїми. Але ніколи не нарікає. Просто мовчки робить це, бо ж все одно нести. Сьогодні вранці вона виставила власний пакет поруч з іншими, аби потім винести. А на вечір усіх трьох вже не було. Мовчазна така сусідська взаємність.
Неділя
Машин під під’їздом поменшало. Люди роз’їхались по природам та дачам. За місто. Подалі одне від одного. Поближче одне до одного. До природи, яка єдина в цьому світі хаосу та невизначеності зберігає свою стабільність. До природи, яка єдина в цій пандемії страху зберігає справжній спокій. Все мине та зміниться, людство зміниться, а вона залишиться. Й аромати абрикосового цвіту щороку заполонятимуть вихід з під’їзду. А потім заборонили пікніки та прогулянки.
Коментарі
Дописати коментар